Софка Авдіюк

Я самотня. Але улюблена. Сміюся, коли так хочеться ридати. Я сильна. Але так легко ранима. Я забуваю, щоб не прощати. Я ненавиджу помилкових обіцянок. І від реальності ховаюся я в мрії. Я кажу, хоча боюся зізнань. Ловлю усмішки знаючи, що не ті. Я слабка - щоб прийняти рішення, Але сильна - щоб сама вирішити. Я розбиваю серце - за мить, і змушую з цим себе жити. Я не хочу, але часто відпускаю. Не кажу я важливі слова. І назавжди я йду. І не прощаю. Завжди серед друзів. Але я - одна. Я не вмію брехати, але і не вірю, яскравим посмішкам і чужим "Люблю". Переживаю кожну втрату І пізно, занадто, про прощення молю. Мене зрозуміти легко. Але занадто складно змусити до себе ближче підпустити. Я горда - де це неможливо. Але я вмію - щиро любити.

я люблю футбол ⚽ і не важливо, що я дівчинка ????