Комунальний-Навчальний-Заклад пишет о себе
Сучасна школа була заснована в 1970 році як восьмирічна, а в 1971 році була реорганізована в Червонозабійницьку середню загальноосвітню школу. А до цього у неї була своя історія.
В 1931 році був заснований радгосп, як відділення Криворізького радгоспу. В 1933 році він перетворився в самостійний радгосп «Красный Забойщик». В зв’язку з цим була і побудована в 1936 році восьмирічна школа, в якій навчалося близько 50 учнів. В цьому ж році в школі була створена перша піонерська організація. Піонери приймали активну участь у життя радгоспу, зокрема, допомагали в збиранні врожаю, виливали ховрахів, садили дерева, проводили суботники по благоустрою села, ходили в туристичні походи готовили концерти для трудівників.
В роки Великої Вітчизняної війни школу було напівзруйновано, а відновила вона свою роботу в 1944 році. Першими повоєнними вчителями були: Віра Матвіївна Рудинська та Єфросинія Сергіївна Косенко. Вся культурно-просвітницька робота на селі була на їхніх плечах. Своїм теплом вони зігрівали покалічені війною дитячі серця, давали поради дорослим.
Йшли роки, змінювалися покоління вчителів, випускників. З 1961 по 1971 рік Червонозабійницьку восьмирічну школу очолював Бірюков Олексій Миколайович, людина надзвичайно вимоглива, серйозна і відповідальна. Батьківське піклування про дітей поєднував з суворою дисципліною. В цей час піонерську організацію очолювала старша піонервожата Клівак В.Ф. (Ущаповська В.Ф.). Піонерська організація школи вважалася однією з кращих в районі, вона носила ім’я А.П. Гайдара. На високому рівні була відзначена робота танцювального колективу та хору. Рапорт піонерської організації про історію с. Червоне був використаний у книзі «Історія міст і сіл Дніпропетровської області».
В зв’язку з відкриттям Північного гірничо-збагачувального комбінату м. Кривого Рогу і розширенням кар’єру центральна садиба радгоспу «Красний Забойщик» була перенесена до станції Рядова. Учні одержали нову школу, яку в 1972 році очолив – Ущаповський Володимир Маркович.
«Коли в 1972 році звільнилося місце директора школи в рідному селі Червоне, я, не вагаючись залишив обласні апартаменти і поїхав працювати у 8-річну школу зі своєю потаємною мрією – перетворити її на середню, щоб діти працівників радгоспу могли отримувати середню освіту безпосередньо в своєму населеному пункті, а не ходити 15 км. в місто Кривий Ріг. 15 серпня я прийняв школу, а через 15 днів, 1 вересня учительський колектив вже приймав учнів у середню школу.» - згадував Володимир Маркович.
Директор школи приділяв багато уваги щоб навчальні кабінети були обладнані найпередовішими технічними засобами навчання. В усіх класах були придбані телевізори, програвачі, магнітофони, діапроектори, кодоскопи.
Першими в районні були обладнанні лінгафонний кабінет, комп’ютерний клас та тир (побудований силами учнів).
В школі була створена навчально-виробнича бригада, до складу якої входили дві ланки: механізаторів і тваринників.
За ланкою механізаторів було закріплено 80 га земельної ділянки. Всі сільськогосподарські роботи виконувались учнями на шкільній техніці, яка налічувала 2 трактори – ДТ-75, колісний трактор – Т-40, і комбайн «Нива».
За ланкою тваринників була закріплена база з догляду за сухостійним и коровами і телятами.
Під час виробничої практики влітку дівчата старшокласниці доїли корів, даючи змогу дояркам влітку піти у відпустку, а учні середніх класів допомагали радгоспу по догляду за просапними культурами. В осінній час всі учні школи допомагали в переборці початків кукурудзи.
Зароблені учнями гроші перераховувалися у фонд всеобучу, які потім використовувалися на безкоштовне харчування учнів, на матеріальну допомогу дітям з малозабезпечених сімей, а також на організацію екскурсій учням по різних містах Радянського Союзу, які здійснювалися обов’язково кожного року.
В школі функціонувало 23 гуртки : хоровий, вокально-інструментальний, духовний, драматичний, авіамодельний, червоних слідопитів та інші.