Нова-Ушиця Нова-Ушиця

Нова́ У́шиця (до 1829 року Літнівці) — селище міського типу в Україні, центр Новоушицького району Хмельницької області і селищної ради. Населення 4 523 мешканці (2008), 4 404 мешканці (2011).[4] Географічне положення Розташоване в центральній частині району на схилах гірського підвищення, що омивається річкою Калюс, за 102 км на південь від обласного центру — міста Хмельницького та за 48 км на схід від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці—Ларга. Межує з Отроківською, Івашковецькою, Кучанською, Струзькою, Браїлівською і Заміхівською сільськими радами. Через селище проходить давній і важливий шлях на Поділлі — з Кам'янця-Подільського на Могилів-Подільський. Історія Докладніше: Історія Нової Ушиці Вперше назва селища згадується в середині XV століття. В 1439 році польський шляхтич Сенько одержав королівську грамоту на володіння Літнівцями і сусіднім селом Вербовець. За переказами, назва Літнівці походить від того, що в них знаходилась літня резиденція польських панів. У 1702–1703 роках Літнівці отримали привілей користуватися магдебурзьким правом. Після другого поділу Польщі і приєднання Поділля до Росії в 1793 році царським указом від 16 липня 1795 року було утворено ряд повітів, в тому числі Ушицький повіт, до якого ввійшло і Літнівецьке староство. В 1829 році місто було перейменоване на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого було місто Ушиця на Дністрі (нині селище Стара Ушиця). За переписом 1899 року всього населення в Новій Ушиці рахувалось 6 541 чоловік, з них міщан 6 248, селян 129, купців 34; всього будинків 739, у тому числі кам'яних — 50, крамниць — 44. В 1924 році Нова Ущиця отримує статус селища міського типу. З 14 липня 1941 року по 27 березня 1944 року Нова Ушиця перебувала під німецькою окупацією. В 1992 році відкрито історико-краєзнавчий музей. В 1996 році розпочато газифікацію селища природним газом. В 2014 році відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. В 2014 році 21 лютого скинули пам'ятник Леніну.